Що треба знати про дифтерію?

08.Лис.2019
Що треба знати про дифтерію?

Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, яке характеризується запаленням переважно слизових оболонок ротоглотки та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.

Збудником захворювання є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників і у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб, проте кип’ятіння та 1% розчину сулеми знищують палички через одну хвилину. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів.

Передається дифтерія повітряно-крапельним шляхом, а також через пре диф вона виробляє токсин, який блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.

ЄДИНИЙ СПОСІБ ЗАПОБІГТИ СМЕРТЕЛЬНІЙ ХВОРОБІ – ВАКЦИНАЦІЯ!

Не наражайте своє життя і життя своїх близьких на небезпеку – зробіть щеплення! Якісні вакцини є в усіх Центрах первинної медико-санітарної допомоги та щеплювальних кабінетах медичних закладів.

ДИФТЕРІЯ: СИМПТОМИ ТА МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ

Симптоми:

  • біль у горлі;
  • підвищена температура;
  • наліт на мигдалинах сірого кольору;
  • осиплість голосу;
  • ускладнене дихання та ковтання;
  • висока температура;
  • набряк слизової оболонки носоглотки;
  • збільшення лімфатичних вузлів.

Дифтерія найчастіше проявляється утворенням щільної плівки та набряку слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи. Токсичне ураження серцево-судинної та нервової систем і вторинні інфекції також можуть мати летальні наслідки. Небезпечність захворювання характеризується високою смертністю, в 50 випадках з 1000.

ЯК І КОЛИ ВАКЦИНУВАТИСЯ ВІД ДИФТЕРІЇ?

Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну у 16 років – АДП-М.

Дорослі повинні ревакцинуватися (вакцинуватися повторно) кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити в 26 років, другу – у 36 і так далі.

Вакцинація вже за декілька років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але захворювання у правильно щеплених буде перебігати набагато легше, ніж у тих, хто не має щеплень.

Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.

ЛИШЕ ВАКЦИНАЦІЯ – НАДІЙНИЙ ЗАХИСТ

Лише вакцинація рятує від дифтерії. За даними CDC, 99% людей, що мають щеплення від дифтерії, не хворіють. Імунізація від усіх хвороб, за даними ВООЗ, запобігає 2-3 млн смертей у світі щороку, а ще 1,5 млн людей можна врятувати, якщо охоплення щепленнями збільшиться.

Зробити щеплення від дифтерії можна безкоштовно для дорослих і дітей. Київ забезпечено якісними вакцинами. Для того, щоб отримати вакцину, зверніться до свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра.

Історична довідка

Протягом всієї історії дифтерія була однією з найстрашніших інфекційних хвороб, яка спричиняла руйнівні епідемії, головним чином серед дітей.

Перші згадки про дифтерію з’явилися ще у V ст. до н.е. в працях Гіппократа. Найбільші спалахи цієї хвороби у Європі були у Середні віки. Під час тяжких епідемій дифтерії в Європі та Сполучених Штатах Америки у 1880-х роках летальність від її респіраторної форми в деяких районах досягала понад 50 відсотків.

Наприкінці ХІХ століття німецький бактеріолог Едвін Клебс виявив збудника дифтерії у зрізах дифтерійних плівок, а вже за рік Фрідріх Лефлер виділив дифтерійну паличку в чистій культурі, чим заробив собі світове визнання. Дифтерійну паличку і дотепер деколи називають «паличкою Лефлера». В подальшому цю гіпотезу підтвердив французький мікробіолог Еміль Ру та швейцарський лікар та вчений Александр Єрсен.

У 1891 році німецький вчений-мікробіолог Еміль фон Беринг вперше в історії ввів дифтерійний антитоксин.

араз одними з найстаріших вакцин у сучасному застосуванні. Перші підходи до активної імунізації проти дифтерії ґрунтувалися на суміші токсину та ДАТ. Такі вакцини широко використовув роцьш імуногенний дифтерійний анатоксин. У 1940-х рр. дифтерійний та правцевий анатоксини і антигени кашлюка були об’єднані в дифтерійно-правцеву-кашлюкову вакцину (DTP). У Європі та Північній Америці вони стали доступними в кінці 1940-х років, і спалахи дифтерії серед вакцинованого населення зменшилися.

У 1970-х роках, перш ніж ці вакцини стали легкодоступними та використовувалися по всьому світу, в країнах з низьким і середнім рівнем доходів щорічно траплялося 1 млн випадків дифтерії, у тому числі 50–60 тис. летальних випадків.

Після запровадження Розширеної програми з імунізації в 1974 році з вакциною проти дифтерії як однією з оригінальних 6 вакцин РПІ, захворюваність на дифтерією різко скоротилася у всьому світі.

error: Content is protected !!