Протидія та профілактика булінгу у дитячому середовищі

31.Сер.2020
Протидія та профілактика булінгу у дитячому середовищі

Булінг (від анг. Bull – переслідувати) – свідома агресивна поведінки однієї дитини або групи дітей стосовно іншої (бойкот, насмішки, псування особистих речей, фізична розправа тощо.)

Соціальна структура булінгу виглядає так: переслідувач (переслідувачі) – свідки – жертва. Найчастіше булінг відбувається у місцях, де контроль з боку дорослих менший або відсутній взагалі. Булінг – це явище, яке характерне більш для шкіл, де учні об’єднані формально (за віковим принципом) та менш поширене у музичних, художніх школах та особливо дитячих садочках. Але все-таки, чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших? Звичайно ми це помічаємо вже у дитячому садку.

Хто такий переслідувач? Це дитина, яка невпевнена в собі, і під цією маскою приховує свою слабкість і неспроможність. Для них характерні риси:

  • Вони імпульсивні й легко шаленіють;
  • Часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (батьків та вихователів);
  • Не виявляють співчуття до своїх жертв;
  • Фізично сильніші за інших;

Жертвами булінгу найчастіше стають діти:

  • З незвичайною зовнішністю (шрами, косоокість, інший колір шкіри, розріз очей);
  • Замкнуті та сором’язливі діти;
  • Діти з низькою самооцінкою;
  • Неуспішні у спілкуванні;
  • Діти в яких немає друзів серед однолітків;
  • Фізично слабші за однолітків;

Усі діти(як переслідувачі так і жертви) потребують підтримки дорослих – батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти їм налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.

 Як змінюється поведінка дитини?

Дитина – жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:

Вдома:

  • Не хоче одягатися вранці;
  • Шукає собі будь-яку справу вдома аби не йти до дитячого садка;
  • Плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
  • Не контактує з однолітками у дворі;
  • Грає наодинці в парку;

В дитячому садку:

  • Не бере участі у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності;
  • Усамітнюється за будь-якої нагоди;
  • Часто губить свої іграшки або речі;
  • Бруднить чи псує одяг;
  • Грає поламаними іграшками;
  • Відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі;
  • Не має друзів у групі;

Діти можуть не розказувати про ці випадки нікому з дорослих. Особливо це стосується хлопчиків, від яких батьки через поширеність гендерних стереотипів вимагають, щоб ті були мужніми і протистояли  цькуванню.

Що ж робити?

Отже, варто пам’ятати, що важливим аспектом для дитини, є достатня любов, підтримка, здорові відносини у сім’ї, а також наявність активного соціального життя – участь у гуртках, наявність друзів тощо. Якщо центральне місце займає дитячий заклад, а вдома дитина не почуває себе затишно і в безпеці, то таке явище як булінг буде спостерігатися.